Дитина, що загубилася на війні, шукає свого татка, та знаходить відповідь на важливе питання... Ця книга буде цікава не лише дорослим, але й дітям, котрі мають розуміти, що діється в їхній країні, за що воюють дорослі.
Уривок з книги:
... Запанувала така тиша, яка буває лише перед новою грозою. Немов усе на світі завмерло, перелякане. Мовчали птахи, Не шурхотіли в траві миші, не розгойдувала гілку білочка. Навіть цвіркуни мовчали. Всі боялися, що коли хоч якось потривожать тишу, все почнеться знову.
Навіть вітер не шелестів листям, не шумів у кронах. Тетянці здалося, що вітру вже немає - він згорів у полум'ї пожежі, він був розірваний гуркотом вибухів навпіл, і впав на землю неживим... Мов туман, що живе та зникає, коли приходить спека. Мов люди, що вже не живуть...
А як же мама? Знову всередині щось стислося так, що й вдихнути не могла. Згадка про події обпекла, розбудила, вжалила болем. Лиш тепер Тетянка почала усвідомлювати, що мама могла не просто зникнути, бо інакше вона б уже знайшла свою дитину. Мама могла загинути, як інші люди на війні. Як сусід дядя Вітя...
Невже мами більше немає? На очі самі собою накотилися сльози, і дитина вже їх не стримувала. Ніхто ж не бачить...
Солдатик спав, немов провалився в сон та загруз у ньому, борсаючись, але не прокидаючись. Він теж мав молодий і сильний організм, і Тетянка йому навіть позаздрила. Попри біль та втому, вона знала, що не засне. Вона буде думати про маму, згадувати її очі та усмішку. І робитиме це щодня довіку, щоб ніколи не забути, якою була мама.
Вона знала, що люди не живуть вічно, але ніколи не думала, що втратить маму так скоро. Від того робилось так важко, що й не помічала болю в розбитих ногах, як не помічала вже того, що голівонька іноді просто розколюється. Біль душі в сто разів сильніший, і лише сльози можуть його стишити. Вона й плакала, пекучими сльозами позбавляючись душевного болю, щоб набратися сил та триматися, не зронивши ні сльозинки, коли солдатик прокинеться.
Тетянка сиділа на варті, думаючи про гірке. Так, де війна, там є різні солдати, і одні завжди намагаються вбити інших. Інколи вони вбивають невинних, бо ті потрапили під обстріл. Під обстріл. Як Тетянка. Як її мама...
Книга "Татова донечка", автор Василь Піддубний
Василь Піддубний